К.Матвієнко про погрози Трампа і готовність РФ до миру: Це чистої води садизм

Президент США Дональд Трамп 30 березня заявив, що був "дуже злий" на російського лідера Путіна після того, як той повторив свої сумніви в легітимності президента України Володимира Зеленського. До цього російський диктатор несподівано запропонував ввести в Україні тимчасову владу під егідою ООН, щоб провести вибори.

В інтерв’ю NBC Трамп також заявив, що, якщо Росія виявиться нездатною укласти угоду про мир в Україні, США запровадять вторинні мита на всю російську нафту. Паралельно американський лідер посилює тиск на Україну, пропонуючи більш жорстку угоду про корисні копалини та попереджаючи про "великі проблеми" у разі відмови від її підписання.

Політичний експерт Костянтин Матвієнко в інтерв'ю "ОстроВу" прокоментував останні заяви Дональда Трампа про можливе посилення санкцій проти РФ та розповів, як слід розцінювати новий проект угоди про корисні копалини.

- Президент США Дональд Трамп заявив, що був "дуже розлючений", коли Путін розкритикував довіру до Володимира Зеленського та пригрозив РФ митами на всю нафту. Як варто розцінювати цю заяву? Це вже початок тиску на РФ?

-  Відповідаючи на це запитання,  треба враховувати  не тільки поведінку Путіна, який «розлютив» Трампа, але й Зеленського. Останній, своєю заявою в Парижі про те, що «Путін скоро помре» дав Білому дому сигнал, що  ним керувати не вийде, він буде продовжувати гнути свою лінію. Зеленський таким чином відреагував і на новий економічний проект, який по факту є колонізацією України Сполученими Штатами. Можна говорити про школу дипломатії, але, в цілому, напрямок тиску на Україну та досягнення миру через тиск, як прагне Трамп, заблокований.

З іншого боку, Росія повелася таким чином, що висунула додаткові вимоги. Передусім ідеться про SWIFT. Хоча в Саудівській Аравії не йшлося про повернення "Россельхозбанку" до системи SWIFT, вони все ж висувають цю вимогу. Але ж це європейська, точніше бельгійська, система, на яку Трамп не впливає, а без цього Росія не погоджується продовжувати  мирний процес. Тобто цей напрямок також заблокований.

Найгірше, і в той же час не найважливіше: з одного боку, українські ЗСУ тиснуть у Бєлгородській області, а з іншого боку, ми маємо страшні, криваві і жахливі обстріли Сумського прикордоння, напади "шахедів" на Запоріжжя, Херсон і далі. Росія продовжує бити по Україні.

Російсько-українська війна не є проблемою номер один для Трампа (у нього є проблема з Байденом, є проблема економіки Сполучених Штатів, а також внутрішня ситуація в Республіканській партії), а тут раптом виникла ситуація, де він сподівався на швидкий успіх і нічого не виходить. Нобелівська премія вже опиняється десь за горизонтом.

Тому Трамп зараз зробив заяву про тиск на РФ. Я схиляюся до того, що це не продумана стратегія тиску на Росію задля досягнення миру, а чергова емоційна реакція Дональда Трампа.

- Президент Фінляндії Александр Стубб після семигодинної зустрічі з Дональдом Трампом заявив, що США розробляють санкції проти Росії на випадок її відмови від припинення вогню в Україні або його порушення. На Вашу думку, це реальний сценарій?

- У цій заяві я не бачу нічого нового, вже були обіцяні санкції проти Росії, якщо вона не погодиться на перемир'я. У Сполучених Штатах, як би Трамп не розвалював державні інституції, є такі алгоритми, це ж не перші санкції проти Росії чи СРСР. Вони знають, на які точки натискати, тому у них цей план готовий апріорі, його навіть не потрібно готувати.

Інше питання - коли це буде запроваджено. Я не бачу передумов, щоб санкції були запроваджені одразу та швидко. Можливо, вони спробують перевірити реакцію Росії і оголосять про якісь точкові санкції. По-перше, не так-то просто обвалити ціни на нафту. По-друге, обвал цін на нафту б'є по Сполучених Штатах: якщо ціни на нафту раптом наблизяться до собівартості її видобутку, то який буде зиск для американських нафтовидобувних компаній?

Замість того, щоб обвалювати ціни на нафту, краще проконтролювати розрахунки за російську нафту та "тіньовий флот". Це буде вигідно для США: американські ціни не обвалюються, попит на нафту США зростає.

- Ця тактика може спрацювати чи у Росії вже імунітет до нових санкцій?

- У РФ немає такого імунітету. Вона пішла на те, щоб почати розмову про перемир'я і нормалізацію стосунків зі Сполученими Штатами, оскільки для неї головне питання — це санкції, які справді становлять серйозну економічну проблему для Росії. Не дарма росіяни підняли питання про "Россельхозбанк". Крім того, існують персональні санкції проти конкретних людей, які є "гаманцями" Путіна. Тому санкції для них — це питання виживання. Я вже навіть не торкаюся таких речей, як критичні комплектуючі та електронне обладнання, які потрібні для виробництв, починаючи від нафтоналивних і закінчуючи металургійними. Санкції працюють, і якби Китай не допомагав Росії їх обходити, ситуація була б набагато гіршою.

Скільки б Путін не розповідав, що санкції лише на користь для Росії, це зовсім не так. Санкції становлять серйозну економічну проблему для Росії, російська економіка не в кращому стані, там дуже висока інфляція. В Україні, звичайно, теж не все гаразд. Але у нас є фінансова підтримка Європейського Союзу, інших цивілізованих країн, плюс, у нас економіка менш одержавлена, і багато речей, включаючи оборонну промисловість, вирішує приватний сектор. Тому у нас гнучкість економічної системи значно більша, ніж в Росії, що дає нам певну фору.

- Останні заяви Трампа — це ще не розворот його політики, а просто прощупування інших методів?

- Якщо це навіть промацування інших методів, то я би все одно вважав це позитивним результатом. Він хитається в різні боки, намагається знайти нові підходи, але, на жаль, його політика виглядає хаотичною. Він не має чіткої стратегії, і це видно на прикладі близькосхідної політики США за його президентства. Мені хотілося б, щоб запровадження нових санкцій проти РФ спрацювало, але досвід спостереження за тим, що робить Трамп в інших сферах, не дає мені підстав для оптимізму

- The Washington Post написали про те, що Трамп хоче швидше розібратися з війнами в Україні та на Близькому Сході, щоб переключитися на Китай. Наскільки для нас це загрозливо?

- Китай та Сполучені Штати — це два великі торговельні партнери, у них величезний торговельний оборот. Погіршення цих стосунків негативно вплине як на Пекін, так і на Вашингтон. Інша справа, що економіка Сполучених Штатів, в цілому, набагато стійкіша, ніж економіка Китаю. Тому, можливо, Трамп сподівається, що зможе в інтересах американської економіки обвалити Китай настільки, щоб перехопити його ринки.  Сполучені Штати бояться, що Китай виросте в потужний полюс сили. Конфлікт Китаю зі Сполученими Штатами видається мені ірраціональним, хоча він існує.

Існує версія, що Трамп може віддати Тайвань Китаю. Я не впевнений у цьому, оскільки захист Тайваню є багаторічним трендом політики Сполучених Штатів. Я не думаю, що президент США, який піде на те, щоб віддати Тайвань Китаю, зможе отримати авторитет для переобрання. Тільки США рятують Тайвань від захоплення.

- Чи дійсно Трампу може набриднути російсько-українська війна і він переключиться на Китай?

- Україна не заважає тому, щоб Трамп приділяв велику увагу Китаю та Тайваню. Не забувайте, скільки Сполучені Штати витратили в Афганістані, це більше трильйона доларів, і це неспівставно з тим, скільки вони виділяють нам. У США є ресурси для того, щоб втрутитись в тайваньсько-китайський конфлікт. Тут тільки питання в бажанні. Трамп одночасно хоче очолювати наддержаву, але таким чином, щоб ізолюватися від усього іншого світу. Це не дуже логічна позиція.

- Україна нещодавно отримала новий проєкт договору про корисні копалини, який став ще більш жорсткіший. На Вашу думку, навіщо США продовжують його просувати?

- Це треба розглядати в ключі заяв Трампа щодо посилення санкцій проти Росії, це явище одного порядку. Україні запропонували такий ганебний та кабальний договір, а РФ одночасно сказали, що можуть посилити проти неї санкції. І зараз США дивляться на те, хто ж прогнеться. Україна не прогинається. Володимир Зеленський спокійно сказав, що у нас є Конституція, у нас є законодавство, і якщо угода відповідатиме нашій Конституції, то  підпишемо, якщо ні — не підпишемо. Спойлер: не відповідатиме.

- Але ж Трамп продовжить тиснути і може пізніше презентувати більш жорстку угоду…

- Я схиляюсь до того, що причиною такого сильного тиску є просто самовпевненість та брак інформації. Це при тому, що нам треба пам'ятати про те, що ворог тисне, Росія готується до весняно-літньої кампанії, вона намагатиметься вбити максимальну кількість українців, ослабити ЗСУ та знекровити нашу економіку. Я навіть дозволю собі поставити діагноз: ми є свідками агонії Росії. Коли росіяни йдуть на такі речі, це означає, що в них немає бачення на найближчий історичний період і тому вони просто мстяться та намагаються максимально нагадити Україні, поки вони не відійшли у небуття.

- Путін 27 березня запропонував обговорити введення тимчасового управління в Україні під егідою ООН і низки країн для проведення виборів. Як можна розцінювати цю заяву?

- Цю заяву слід аналізувати починаючи з декорацій. Він її зробив на атомному підводному човні. Таким чином він намагався демонструвати світові свою потужність та суб'єктність. Путін шукає приводу, щоб не вести прямих перемовин з Україною. Він хоче показати, що в Україні немає суб'єкта влади, що тут немає з ким розмовляти. Відповідно, він і не буде розмовляти. Путін шукає приводу не проводити переговори та привід для посилення ескалації, наскільки вистачить його потужностей.

Росія в контексті переговорного процесу захотіла припинення вогню в Чорному морі та нову зернову угоду. Тобто вони вимагають припинення вогню, щоб зняти загрозу для залишків Чорноморського флоту РФ, який вже українські морські безпілотники загнали під Абхазію. Коли вони говорять про інфраструктуру, мабуть, найбільш інфраструктурним об'єктом у Чорному та Азовському морях є Керченський міст. Вони хочуть убезпечити його, бо розуміють, що рано чи пізно українська авіація дістане його. Вони хочуть включити Керченський міст в угоду, щоб він залишався символом колонізації Криму.

- Як Ви вважаєте, чи буде хоч в якійсь формі досягнуто перемир'я найближчим часом?

- Україні дуже бажано демонструвати свою волю до припинення вогню. Тому, якщо все ж таки вдасться досягти прийнятного для обох сторін, компромісного списку умов такого перемир'я, то воно буде досягнуто. Інша річ — на який час, які будуть параметри цього перемир'я. Сучасна війна контролюється супутниками, але, наприклад, диверсійно-розвідувальні групи ви ніяк не проконтролюєте таким чином. Якщо буде досягнутий прийнятний список умов, то можна сподіватися на перемир'я.

Україна зацікавлена в тому, щоб показати світові, що вона шукає мирні шляхи до припинення війни. Але, дивлячись на Російську Федерацію, на її недоговороздатність, безвідповідальність і непослідовність, навіть якщо якийсь документ буде підписаний, важко вірити, що він буде виконуватися. Росія буде шукати першу ліпшу можливість, щоб завдати удару. Тому я скажу так: навіть якщо формально перемир'я буде досягнуте, я йому не повірю.

Подивіться, що Росія навіть не погодилася повернути дітей та обміняти полонених "всіх на всіх". Це, здавалося б, очевидні гуманітарні речі. Чому вони не йдуть на обмін полоненими "всіх на всіх"? Бо їм на своїх полонених плювати, а наших воїнів вони прагнуть мучити якомога довше. Це чистої води садизм.